Польска-беларускі слоўнік (Я. Волкава, В. Авілава, 2004, правапіс да 2008 г.)

Прадмова ∙ Скарачэнні ∙ Кніга ў PDF/DjVu
abcćdefghijklłmnoópqrsśtuvwxyzźż
aąbdeęioótuwyzż-.
bcdghijklmnpsśtwzż

rozbój, ~oju

rozb|ój

м. разбой;

~ój na gładkiej drodze — разбой сярод белага дня

rozbójniczy

разбойніцкі

rozbójnik

м. разбойнік

rozbrajać

незак.

1. раззбройваць;

2. перан. абяззбройваць

rozbrajać się

незак. раззбройвацца

rozbrajający

які абяззбройвае; абяззбройвальны

rozbraniać

незак. разнімаць, разбароньваць;

rozbraniać bijących się — разнімаць задзір; спыняць бойку

rozbrat :

wziąć rozbrat z czym — паставіць крыж на чым, пакончыць, парваць з чым

rozbroić

зак.

1. раззброіць;

2. перан. абяззброіць

rozbroić się

зак. раззброіцца