зуба́сты разм

1. mit lángen [schárfen, spítzen] Zähnen; bíssig (пра сабаку);

2. (дзёрзкі) bíssig, mit éiner schárfen Zúnge;

◊ быць зуба́стым Háare auf den Zähnen háben

Беларуска-нямецкі слоўнік (М. Кур'янка, 2010, актуальны правапіс) 

záhnig

a

1) зубча́ты; з зуба́мі

2) зуба́сты

Нямецка-беларускі слоўнік (М. Кур'янка, 2006, правапіс да 2008 г.) 

toothed

[tu:Өt]

adj.

1) з зуба́мі, які́ ма́е зу́бы, зуба́сты

2) зубча́ты, зубча́сты, з зуб’ём (пра ко́ла)

Ангельска-беларускі слоўнік (В. Пашкевіч, 2006, класічны правапіс)