Verbum

заста́ць

1. ántreffen* vt;

заста́ць до́ма zu Háuse ántreffen* [erréichen];

2. гл. заспець 2

злаві́ць fángen* vt, áuffangen* vt;

злаві́ць ры́бу ángeln vt (вудай), físchen vt, Físche fángen*;

злаві́ць по́гляд éinen Blick erháschen;

злаві́ць вы́ падак éine Gelégenheit nútzen;

злаві́ць на сло́ве j-n beim Wort néh men*;

злаві́ць на хлусні́ bei éiner Lüge ertáppen;

злаві́ць мо́мант ábpassen vt; (заспець, застаць) ertáppen vt (bei D, auf D);

злаві́ць на ме́сцы злачы́нства auf fríscher Tat ertáppen;

злаві́ць на гара́чым [све́жым] учы́нку юрыд. in flagránti ertáppen

захапі́ць

1. (рукамі) pácken vt, (er)fássen vt, (er)gréifen* vt; in die Hand néhmen*;

2. (узяць з сабою) mítnehmen* vt;

3. (авалодаць сілай) ergréifen* vt; sich bemächtigen (што-н. G); an sich réißen*, an sich bríngen* (тэрыторыю і г. д.);

захапі́ць ула́ду die Macht ergréifen*;

4. (заспець) ántreffen* vt, erréichen vt; erwíschen vt (разм.); ertáppen vt, überráschen vt (застаць, заспець);

захапі́ць на ме́сцы злачынства auf fríscher Tat [in flagránti] ertáppen;

5. перан. (зачараваць) mítreißen* vt, pácken vt; bezáubern vt;

му́зыка захапі́ла мяне́ die Musík ergríff [fésselte, fasziníerte] mich;

◊

у мяне́ захапі́ла дух mir stóckte der Átem, es verschlúg mir den Átem