Verbum

кішэ́нь ж., кішэ́ня ж. Tásche f -, -n;

кішэ́нь з кла́панам Kláppentasche f; verdéckte Tásche;

фальшывая кішэ́нь imitíerte Tásche;

накладна́я кішэ́нь áufgesetzte Tásche;

◊

гэ́та мне не па кішэ́ні разм. das kann ich mir nicht léisten, das ist für mich únerschwinglich;

гэ́та б’е па кішэ́ні разм. das geht ins Geld;

набі́ць кішэ́нь разм. sich (D) die Táschen füllen;

ён па сло́ва ў кішэ́нь не пале́зе разм. ≅ er ist nicht auf den Mund gefállen, er ist nie um éine Ántwort verlégen; er ist schlágfertig;

у яго́ ве́цер гуля́е ў кішэ́ні разм. er ist ábgebrannt [pléite]; er hat kein Geld;

у яго то́ўстыя кішэ́ні er hat éine Ménge Geld;

кла́сці (сабе́) ў кішэ́ню sich áneignen, in die éigene Tásche stécken

у прыназ.

1. (у каго-н.) bei (D);

вучы́цца ў каго-н. bei [von] j-m lérnen;

2. (пры наяўнасці чаго-н.) спалучэнне яго з займ. або наз. перакладаецца: 1) займ. або наз. у N:

у мяне́ ёсць ich hábe;

у мяне́ няма́ ich hábe nicht [kein];

у мяне́ не было́ кні́гі ich hátte kein Buch; 2) займ., або наз. у D:

у яго́ балі́ць галава́ der Kopf tut ihm weh;

у мяне́ ўзні́кла ідэ́я mir kam ein Gedánke;

3. (пры пазбаўленні чаго-н.) спалучэнне яго з дзеясловам «узяць» і г. д. перакладаецца пры дапамозе адпаведнага дзеяслова і займ. або наз. у D);

у дзіця́ці адабра́лі ца́цку man hat dem Kind ein Spíelzeug wéggenommen;

4. (пры абазначэнні кірунку) in (A); nach (D) (перад геаграфічнымі назвамі):

ісці́ ў вёску ins Dorf géhen*;

е́хаць у Берлі́н nach Berlín fahren*;

5. (унутр, унутры чаго-н.) in (D на пыт. «дзе?», A на пыт. «куды?»):

запіса́ць у сшы́так ins Heft schréiben*;

у газе́це in der Zéitung;

6. (пры абазначэнні часу, даты) in (D):

у сту́дзені im Jánuar;

у двана́ццаць гадзі́н разм. um zwölf Uhr;

7. (пры абазначэнні колькасці) in (D):

у пяці́ экземпля́рах in fünf Exempláren;

два разы́ ў дзень разм. zwéimal am Tág(e);

сло́ва ў сло́ва Wort für Wort;

у пача́тку am Ánfang;

у я́касці каго-н. als (N);

у дождж bei [im] Régen;

у знак сябро́ўства als Zéichen der Fréundschaft;

у адкры́тым мо́ры auf óffener See;

біць сябе́ ў гру́дзі sich an die Brust schlágen* [klópfen];

быць у адпачы́нку im [auf] Úrlaub sein

не часц.

1. nicht; kein (перад наз.);

я не пайду́ дамо́ў ich géhe nicht nach Háuse;

гэ́та зусі́м не ціка́вая кні́га das ist kein interessántes Buch;

зусі́м не durcháus nicht; gar nicht; kéineswégs;

ён, а не ты nicht er, sóndern du;

не то́лькі…, але́ і… nicht nur…, sóndern auch…;

не бяда́ nicht so schlimm; macht [tut] nichts; kein Únglück;

2. у спалучэнні з дзеепрыслоўем перадаецца інфінітывам з óhne zu;

не ка́жучы ні сло́ва óhne ein Wort (zu ságen);

3. двайное адмоўе – сцвярджальнае значэнне я не мог не заўва́жыць ich kónnte nicht umhín zu bemérken, ich músste bemérken;

не́льга не пагадзі́цца man muss éinwilligen [zúgeben*];

4. (у самастойным значэнні) nein;

не, я там не быў nein, ich war dort nicht;

не і яшчэ раз не! Nein und ábermals nein!;

дык не ж! áber nein!; nicht doch!

ле́зці

1. (наверх) kléttern vi (s, h); stéigen* vi (s, h);

2. (паўзком) kríechen* vi (s);

ле́зці ў ваду́ ins Wásser stéigen*;

3. (рукою) gréifen* vi (s), fáhren* vi (s);

ле́зці ў кішэ́ню in die Tásche fáhren* [gréifen*];

4. (умешвацца) sich éinmischen;

ле́зці не ў свае спра́вы sich in frémde Ángelegenheiten (éin)míschen;

5. (надакучваць) sich áufdrängen, zúdringlich sein;

6. (выпадаць – пра валасы) áusfallen* vi (s);

7. (быць якраз) pássen;

бо́ты не ле́зуць die Stíefel pássen nicht [sind zu eng, klein];

8. (прабірацца, забірацца) éindringen* vi, dríngen* vi;

пыл ле́зе ў во́чы der Staub dringt in die Áugen;

9. (злазіць, налазіць, спаўзаць) rútschen vi;

◊

хоць у пятлю́ лезь áufhängen möchte man sich;

па сло́ва ў кішэ́нь не ле́зці schlágfertig sein, stets éine Ántwort bei der Hand háben, nicht auf den Mund gefállen sein

гавары́ць

1. spréchen* vt, vi; réden vt, vi (з кім-н. mit D; пра каго-н., пра што-н. über A, von D);

гавары́ць па-няме́цку Deutsch spréchen*;

гавары́ць намёкамі durch die Blúme spréchen*;

гавары́ць без намёкаў frei von der Léber weg spréchen*;

2. (сказаць) ságen vt;

гавары́ць пра́ўду die Wáhrheit ságen;

гаво́раць, што… разм. man sagt, dass…;

3. (сведчыць аб чым-н., даказваць што-н.) zéugen vi; beságen vt;

аб чым гаво́раць фа́кты? was beságen die Tátsachen?;

яго́ ўчы́нак гаво́рыць аб му́жнасці séine Tat zeugt von Mut;

◊

гавары́ць зага́дкамі in Rätseln spréchen*;

пра гэ́та гаво́раць усе́ das ist in áller Múnde;

гэ́та гаво́рыць само́ за сябе́ das spricht für sich (selbst);

мно́га [ма́ла] чаго́ гаво́раць es wird so mánches gerédet [geságt];

не гаво́рачы ні сло́ва óhne ein Wort (zu ságen) [zu verlíeren]

язы́к м.

1. Zúnge f -, -n;

2. (звана) Klöppel m -s, -;

3. (палонны) Gefángene (sub) m -n, -n;

узя́ць языка́ éinen Gefángenen néhmen* [machen];

◊

злы язы́к éine böse Zúnge, éine spítze Zúnge;

у яго́ до́бра падве́шаны язы́к er ist flink mit der Zúnge, er ist rédegewandt;

трыма́ць язы́к за зуба́мі die Zúnge im Zaum hálten*; den Schnábel hálten* (разм.);

прыкусі́ць язы́к sich (D) auf die Zúnge béißen*;

хто цябе́ за язы́к цягну́ў? разм. kannst du déine Zúnge nicht zügeln?;

гэ́тае сло́ва кру́ціцца ў мяне́ на языку́ dieses Wort liegt [schwebt] mir auf der Zúnge;

◊

у яго́ што ў галаве́, то́е і на языку́ er hat [trägt] das Herz auf der Zúnge;

языко́м мянціць спі́на не балі́ць ≅ lass doch die Ménschen réden – sie réden über jéden;

языко́м Ві́льні дапыта́еш ≅ mit Frágen kommt man durch die Welt