Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 8-е выданне (правапіс да 2008 г.)

Скарачэнні

щёголь

1) франт, род. франта муж., фарсун, -на муж.

2) зоол. шчогаль, -ля муж.

щёкот

(птичий) пошчак, -ку муж., шчэбет, -ту муж.

щёлк

1) межд. пстрык

шчоўк

лясь

цмок

луск

цёх

см. щёлкать

2) (действие) разг. см. щёлканье

щёлка

шчылінка, -кі жен.

щёлканье

1) пстрыканне, -ння ср.

2) пстрыканне, -ння ср.

лясканне, -ння ср.

шчоўканне, -ння ср.

цоканне, -ння ср.

3) лусканне, -ння ср., лузанне, -ння ср.

4) шчоўканне, -ння ср., цёхканне, -ння ср.

см. щёлкать

щёлкать

несовер.

1) (давать щелчки) пстрыкаць

2) (производить звук — пальцами) пстрыкаць

(кнутом, зубами) ляскаць

(пружиной, замком, о пружине, о замке) шчоўкаць

(языком) цмокаць

(шпорами, каблуками) цокаць

3) (грызть орехи и т.п.) лузаць

4) (петь — о птицах) шчоўкаць, обл. цёхкаць

щёлкнуть

совер. однокр.

1) (дать щелчок) пстрыкнуць

2) (произвести звук) пстрыкнуць

ляснуць

шчоўкнуць

цмокнуць

цокнуць

3) (орех и т.п.) луснуць

4) шчоўкнуць, цёхнуць

см. щёлкать

щёлок

шчолак, -ку муж., луг, род. лугу муж.

щёлочность

хим. шчолачнасць, -ці жен., мн. нет

щёлочь

хим. шчолач, -чы жен.