Verbum

миг

муж. міг, род. мігу муж.

(мгновение) вокамгненне, -ння ср., імгненне, -ння ср.

(момент) момант, -ту жен.

в один миг — у адзін міг, мігам, у адно імгненне, у адзін момант

в тот же миг — у той жа момант

ни на миг — ні на імгненне, ні на хвіліну, ні на момант

мигалка

разг. в разн. знач. мігалка, -кі жен.

мигание

1) (глаз) міганне, -ння ср., марганне, -ння ср., морганне, -ння ср.

2) (мерцание) міганне, -ння ср., мігаценне, -ння ср., мігценне, -ння ср.

мигательный

анат. мігальны

мигать

несовер.

1) (глазами) мігаць, маргаць, моргаць

2) (мерцать) мігаць, мігацець

мигающий

1) прич. які (што) мігае, які (што) маргае, які (што) моргае, які (што) мігаціць, які (што) мігціць

см. мигать

2) прил. мігатлівы

мигнуть

совер., однокр.

1) мігнуць, маргнуць, моргнуць

2) (о звёздах, пламени) мігнуць

мигом

нареч. мігам, у міг, умомант

мигранты

мігранты, -таў

мигрант ед. — мігрант, -та муж.

миграционный

міграцыйны