чужестранец
уст. чужаземец, -мца муж.
чужие
мн. сущ. чужыя, род. чужых
хоть бы при чужих постеснялся — хаця б пры чужых пасаромеўся
чужое
сущ. чужое, род. чужога ср.
чужой
1) прил. чужы
чужие вещи — чужыя рэчы
под чужим именем — пад чужым імем
в чужие руки — у чужыя рукі
они чужие друг другу — яны чужыя адзін другому
2) сущ. чужы, -жога муж.
чужими руками жар загребать погов. — чужымі рукамі жар заграбаць
на чужой счёт — на чужы кошт
с чужих слов — з чужых слоў
в чужих руках пирог велик (большой) — у чужых руках пірог вялікі
под чужую дудку плясать погов. — пад чужую дудку скакаць
чужую беду руками разведу посл. — чужую бяду рукамі развяду
на чужой каравай рот не разевай посл. — на чужы каравай рот не разяўляй
с чужого коня среди грязи долой посл. — з чужога каня і ў гразі злазь