хвост м., в разн. знач. хвост, род. хваста́ м.; (очередь — ещё) разг. чарга́, -гі́ ж.;
ко́нский хвост ко́нскі хвост;
хвост самолёта хвост самалёта;
хвост коло́нны хвост кало́ны;
студе́нты сдаю́т хвосты́ разг., фам. студэ́нты здаю́ць хвасты́;
◊
поджа́ть хвост падця́ць хвост;
прише́й кобы́ле хвост з пусто́га хлява́ пусто́е цяля́; гарэ́лы блін;
держа́ть хвост пистоле́том хвост абара́нкам трыма́ць; нос дудо́ю трыма́ць;
хвосте́ц анат. хвасце́ц, род. хвастца́ м.
хвости́зм полит. хвасці́зм, -му м.
хво́стик уменьш., в разн. знач. хво́сцік, -ка м.;
◊
с хво́стиком з хво́сцікам, з га́кам.
хвости́ст полит. хвасці́ст, -та м.;
хвости́стка хвасці́стка, -кі ж.;
хвости́стский хвасці́цкі.
хвостово́й в разн. знач. хваставы́.
хвостцо́вый анат. хвастцо́вы.