bone

[boʊn]

1.

n.

1) косьць f

2) слано́вая косьць, кіто́вы вус

3) прадме́т з ко́сьці, слано́вае ко́сьці, кіто́вага ву́са

2.

v.t.

1) выма́ць ко́сьці (зь мя́са ці ры́бы)

2) ужыва́ць ко́сткі (ў гарсэ́це)

3.

v.i., Sl.

мо́цна вучы́цца, зубры́ць

to bone up on algebra — зубры́ць а́льгебру; до́бра апанава́ць а́льгебру

•

- feel in one’s bones

- have a bone to pick

- near the bone

- throw a bone

- to the bone

Ангельска-беларускі слоўнік (В. Пашкевіч, 2006, класічны правапіс) 

Ohr n -(e)s, -en

1) ву́ха;

die ~en bráusen mir у мяне́ шумі́ць у вуша́х;

die ~en klíngen [géllen] ihm у яго́ ў вуша́х звіні́ць;

er hat ábstehende ~en ён аблаву́хі [лапаву́хі]

2) ву́ха, слых;

auf éinem ~ taub sein быць глухі́м на адно́ ву́ха;

die ~en spítzen навастры́ць [натапы́рыць] ву́шы, насцяро́жвацца;

ein féines ~ háben мець то́нкі слых;

mit hálbem ~ hören слу́хаць кра́ем ву́ха;

das geht zu dem éinen ~ hinéin, zu dem ánderen (wíeder) hináus гэ́та ў адно́ ву́ха ўвахо́дзіць, а з друго́га вылята́е;

er ist ganz ~ ён пі́льна слу́хае; ён ніво́днага сло́ва не прапуска́е мі́ма вушэ́й;

◊

er ist noch feucht hínter den ~en ≅ у яго́ яшчэ́ малако́ на губа́х не абсо́хла;

sich etw. hínter die ~en schréiben* ≅ намата́ць сабе́ на вус;

j-n übers ~ háuen* ашука́ць, абдуры́ць каго́-н.;

j-m das Fell über die ~en zíehen* спусці́ць шку́ру з каго́-н.;

bis über die ~en verlíebt sein закаха́цца па са́мыя ву́шы

Нямецка-беларускі слоўнік (М. Кур'янка, 2006, правапіс да 2008 г.)