изгнание
выгнанне, -ння ср.
жить в изгнании — жыць у выгнанні
изгнание врага — выгнанне ворага
изгнанник
выгнаннік, -ка муж.
изгнанница
выгнанніца, -цы жен.
изгнаннический
выгнанніцкі
изгнанничество
выгнанніцтва, -ва ср.
изгнанный
выгнаны
изгнать
совер. выгнаць
изгнивать
несовер. разг. гнісці, згніваць
см. гнить
изгнить
совер. разг. згніць, згнісці
изгой
ист., перен. ізгой, -гоя муж.