ловить
несовер. в разн. знач. лавіць
ловить мяч — лавіць мяч
ловить рыбу — лавіць рыбу
ловить слова — лавіць словы
ловить счастье — лавіць шчасце
ловить по радио Москву — лавіць па радыё Маскву
я ловил на себе неспокойные взгляды — я лавіў на сабе неспакойныя позіркі
он быстро ловил всё, что говорили — ён хутка лавіў усё, што гаварылі
ловить на слове — лавіць на слове
ловить рыбу в мутной воде погов. — лавіць рыбу ў мутнай (каламутнай) вадзе
ловиться
1) (попадаться на удочку, в силок, сеть и т.п.) лавіцца
2) страд. лавіцца
см. ловить
ловкач
разг. спрытнюга, -гі муж., спрытняк, -няка муж.
ловкачка
спрытнюга, -гі жен., спрытная, -най жен.
ловкий
1) спрытны, лоўкі
2) (удобный) ёмкі, зручны
ловко
нареч.
1) спрытна, лоўка
ловко устраивать свои дела — лоўка (спрытна) уладжваць свае справы
ловко сшитое платье — спрытна пашытае адзенне
2) (удобно) ёмка, зручна
чувствовать себя не совсем ловко — адчуваць сябе не зусім зручна (ёмка)
ловко сказано — добра сказана
ловкость
жен.
1) спрыт, род. спрыту муж., спрытнасць, -ці жен., лоўкасць, -ці жен.
2) ёмкасць, -ці жен., зручнасць, -ці жен.
см. ловкий
ловкость рук — спрытнасць рук
ловушка
прям., перен. пастка, -кі жен.