помиловать
совер.
1) памілаваць
(простить) дараваць (каму)
(смилостивиться) злітавацца (над кім)
2) (отменить наказание) юр. памілаваць
помилуй(те)! — змілуйся (змілуйцеся)!, злітуйся! (злітуйцеся)!, (да что ты, что вы!) (ды) што ты (вы)!, (простите!) даруйце!, выбачайце!, (постой, постойте!) пастой(це)!, пачакай(це)!
помилосердствовать
помилосердствуй(те)! — змілуйся (змілуйцеся), злітуйся (злітуйцеся)!, (да что ты, что вы!) (ды) што ты (вы)!, (прости, простите!) даруй(це)!, выбачай(це)!, (постой, постойте!) пастой(це)!, пачакай(це)!
помимо
предлог с род.
1) апрача, апроч, акрамя (каго-чаго)
помимо всего прочего — апрача (апроч, акрамя) усяго іншага
2) (минуя) без (каго-чаго)
это совершилось помимо меня — гэта зрабілася без мяне (без майго ведама, удзелу)
помин
уст. прост. памін, -ну муж.
лёгок на помине — лёгкі на ўспамін, пра воўка памоўка, а воўк і тут
и помину нет — і паміну няма
(и) в помине нет — (і) заваду няма
поминальник
разг. церк. памінальнік, -ка муж.
поминание
церк. памінанне, -ння ср.
поминать
несовер.
1) (вспоминать) успамінаць
2) (справлять поминки) церк. памінаць
не поминайте лихом — не ўспамінайце ліхам
поминай как звали погов. — памінай як звалі, толькі яго і бачылі