прохо́жий
1. прил. прахо́жы; (путешествующий) падаро́жны;
прохо́жие лю́ди прахо́жыя (падаро́жныя) лю́дзі;
2. сущ. прахо́жы, -жага м.; міна́к, -ка́ м.; (путник) падаро́жны, -нага м.; падаро́жнік, -ка м.
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)
прахо́жы
1. прил. прохо́жий; проходя́щий;
~жыя лю́дзі — прохо́жие (проходя́щие) лю́ди;
2. в знач. сущ. прохо́жий;
~жыя спыня́ліся каля́ по́мніка — прохо́жие остана́вливались у па́мятника
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
падаро́жнік м.
1. путеше́ственник; пу́тник, стра́нник; прое́зжий, прохо́жий;
2. бот. споры́ш
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
Перахожы (піряхо́жый) ’мінак, прахожы’ (Мік., Нас.), перахажа́ць ’пераходзіць з месца на месца; праходзіць’, перахажа́лы, пераходны ’які праходзіць побач’ (Нас.), рус. смал. перехо́жий. Калька з рус. прохожий ’тс’, параўн. ст.-бел. переходень (XVII ст.) і проходень ’тс’, а таксама адпаведнік рус. перехожий (“калики перехожие”) — хаджа́лы (гл.).
Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)
падаро́жны
1. прил. доро́жный, путево́й;
2. в знач. сущ. путеше́ственник; пу́тник, стра́нник; прое́зжий, прохо́жий;
3. прил., ист. прого́нный;
~ныя гро́шы — прого́нные де́ньги
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)