наводя́щий

1. прич. які́ (што) наво́дзіць, які́ (што) наганя́е; см. наводи́ть;

2. прил. навадны́;

наводя́щий вопро́с навадно́е пыта́нне.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

навадны́

1. в разн. знач. наводно́й;

н. мост — наводно́й мост;

н. гля́нец — наводно́й гля́нец;

2. (наталкивающий) наводя́щий;

о́е пыта́нненаводя́щий вопро́с

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

уны́лый

1. (испытывающий уныние) марко́тны, тужлі́вы, су́мны;

уны́лый челове́к марко́тны (тужлі́вы, су́мны) чалаве́к;

2. (наводящий уныние) ну́дны, нудлі́вы;

уны́лая пе́сня ну́дная (нудлі́вая) пе́сня.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

тужлі́вы

1. (полный тоски или наводящий её) тоскли́вый;

была́ ~вая цішыня́ — была́ тоскли́вая тишина́;

2. (проникнутый печалью) печа́льный; ско́рбный, го́рестный;

т. спеў — печа́льное пе́ние

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)