заверши́ть сов. завяршы́ць, мног. пазаве́ршваць;
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)
завяршы́ць сов.
1. (закончить) заверши́ть;
2. (стог, крышу и т.п.) заверши́ть
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
пазаве́ршваць сов. (о многом) заверши́ть
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
зако́нчыць сов. зако́нчить, око́нчить; (завершить) заключи́ть;
з. інстыту́т — зако́нчить (око́нчить) институ́т;
з. рабо́ту — зако́нчить (око́нчить) рабо́ту;
з. прамо́ву за́клікам — зако́нчить (заключи́ть) речь призы́вом
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
дабі́ць сов.
1. в разн. знач. доби́ть; (раненого, недобитого — ещё) прико́нчить;
д. во́рага — доби́ть врага́;
д. трэ́снутую тале́рку — доби́ть тре́снувшую таре́лку;
д. пара́ненага зве́ра — доби́ть (прико́нчить) ра́неного зве́ря;
2. (окончить вколачивание) доколоти́ть;
д. цвік — доколоти́ть гвоздь;
3. разг. (завершить какую-л. работу) око́нчить, зако́нчить;
◊ д. да ру́чкі — доби́ть до ру́чки
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)