зако́нчыць сов. зако́нчить, око́нчить; (завершить) заключи́ть;

з. інстыту́т — зако́нчить (око́нчить) институ́т;

з. рабо́ту — зако́нчить (око́нчить) рабо́ту;

з. прамо́ву за́клікам — зако́нчить (заключи́ть) речь призы́вом

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)