дзі́рка ж.
1. дыра́, ды́рка, отве́рстие ср.; (в одежде — ещё) проре́ха;
зашы́ць ~ку на рукаве́ — заши́ть дыру́ (ды́рку, проре́ху) на рукаве́;
дз. ў пло́це — дыра́ (ды́рка) в забо́ре;
2. только мн., перен., разг. (недостатки, нехватки) ды́ры, проре́хи;
у гаспада́рцы мно́га ~рак — в хозя́йстве мно́го дыр (проре́х);
◊ дз. ад абара́нка — ды́рка от бу́блика;
заткну́ць ~рку — заткну́ть дыру́;
(патрэ́бна) як у мо́сце дз. — (ну́жно) как соба́ке пя́тая нога́;
хадзі́ў бы ў зло́це, каб не дз. ў ро́це — посл. ка́бы не дыра́ во рту — жил бы, ни о чём не тужи́л;
ад усі́х дзі́рак за́тычка — погов. ко всем ды́ркам заты́чка
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
язы́кI м.;
1. анат. язы́к, -ка́ м.;
2. (удлинённая, подвижная часть чего-л.) язы́к, -ка́ м.; (колокола — ещё) сэ́рца, -ца ср.;
языки́ пла́мени языкі́ по́лымя;
3. кул. язы́к, -ка́ м.;
◊
дли́нный язы́к язы́к з-за зубо́ў выбіва́ецца; язы́к да пят; рот наро́схрыст, язы́к на плячо́;
прикуси́ть язы́к зу́бы сцяць; гу́бы стулі́ць; язы́к зашы́ць;
язы́к хорошо́ подве́шен язы́к гла́дка хо́дзіць; гаво́рыць як ма́кам сы́пле;
язы́к пло́хо подве́шен языка́ няма́; язы́к без кле́ю ме́ле;
что у тре́звого на уме́, то у пья́ного на языке́ посл. галава́ не ве́дае, што язы́к апаве́дае; што цвяро́зы ду́мае, п’я́ны ска́жа; мало́е і п’яно́е пра́ўду ска́жуць;
язы́к без косте́й язы́к як калаўро́так; язы́к па-за вушшу́ хо́дзіць; пытлю́е як млын;
язы́к мой — враг мой посл. язы́к у ро́це, як чорт у бало́це; языку́ дай во́лю — завядзе́ ў няво́лю; свой язы́к го́ршы за ліхо́га суседа;
язы́к не лопа́тка, зна́ет, что сла́дко погов. язы́к не кало́дка, ве́дае, што сало́дка;
о́стрый на язы́к спры́тны на язы́к; язы́к як бры́тва;
типу́н тебе́ на язы́к ціпу́н (скулу́, стрык) табе́ на язы́к;
язы́к проглоти́л язы́к праглыну́ў, цяля́ты язы́к аджава́лі.
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)