прые́зджы

1. прил. прие́зжий;

п. чалаве́к — прие́зжий челове́к;

2. в знач. сущ. прие́зжий; приезжа́ющий;

пако́й для ~джых — ко́мната для прие́зжих (приезжа́ющих)

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

натра́піцца сов.

1. попа́сться, встре́титься, повстреча́ться;

~піўся знаёмы чалаве́к — попа́лся (встре́тился, повстреча́лся) знако́мый челове́к;

2. случи́ться, подверну́ться;

~піўся вы́падак — подверну́лся слу́чай

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

рашу́чы в разн. знач. реши́тельный;

р. чалаве́к — реши́тельный челове́к;

р. мо́мант — реши́тельный моме́нт;

~чыя ме́ры — реши́тельные ме́ры;

р. крок — реши́тельный шаг

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

сур’ёзны в разн. знач. серьёзный;

с. чалаве́к — серьёзный челове́к;

~нае даручэ́нне — серьёзное поруче́ние;

с. вы́гляд — серьёзный вид;

~ная хваро́ба — серьёзная боле́знь

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

хлуслі́вы

1. в разн. знач. лжи́вый;

х. чалаве́к — лжи́вый челове́к;

~вая зая́ва — лжи́вое заявле́ние;

2. (фальшивый) ло́жный;

~вае абвінава́чанне — ло́жное обвине́ние

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Прасталы́ка ’прасцяк, нетактоўны чалавек’ (ТС). З прастарэ́ка (гл.) з заменай другой часткі на лыка; магчыма, намёк, што такі чалавек носіць лыкавыя лапці. Параўн. рус. ла́потник ’прасцяк; вясковы неадукаваны чалавек’.

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)

неподви́жный

1. (недвижимый) нерухо́мы;

неподви́жная звезда́ нерухо́мая зо́рка;

2. (не отличающийся живостью) неруха́вы;

неподви́жное лицо́ неруха́вы твар;

неподви́жный челове́к неруха́вы чалаве́к.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

семе́йный в разн. знач. сяме́йны;

семе́йный челове́к сяме́йны чалаве́к;

семе́йный обе́д сяме́йны абе́д;

семе́йная жизнь сяме́йнае жыццё;

семе́йным о́бразом па-сяме́йнаму.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

тупо́й прям., перен. тупы́;

тупо́й нож тупы́ нож;

тупо́й взгляд тупы́ по́гляд;

тупо́й челове́к тупы́ чалаве́к;

тупо́й у́гол мат. тупы́ ву́гал.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

здабы́тчык, -а, мн. -і, -аў, м.

1. Той, хто займаецца здабычай чаго-н.

З. нафты.

2. Чалавек, які здабывае сродкі на жыццё (разм.).

|| ж. здабы́тчыца, -ы, мн. -ы, -чыц.

|| прым. здабы́тчыцкі, -ая, -ае.

Тлумачальны слоўнік беларускай літаратурнай мовы (І. Л. Капылоў, 2022, актуальны правапіс)