возыметь
совер. займець
падзейнічаць
возыметь силу — займець сілу
возыметь действие — падзейнічаць
воин
высок. воін, -на муж.
один в поле не воин погов. — адзін у полі не воін
воинский
воінскі
воинская повинность — воінская павіннасць
воинское звание — воінскае званне
воинственный
прям., перен. ваяўнічы
воинственные племена — ваяўнічыя плямёны
воинственный вид перен. — ваяўнічы выгляд
воинствующий
прил. ваяўнічы
воинствующий атеист — ваяўнічы атэіст
воитель
1) уст. (воин) ваяўнік, род. ваеўніка муж.
2) перен. разг. шутл. ваяка, -кі муж.