Verbum

минитмен

мінітмен, -на муж.

мини-мода

міні-мода, -ды жен.

мини-юбка

міні-спадніца, -цы жен.

миннезингер

лит. ист. мінезінгер, -ра муж.

минный

воен. мінны

минный заградитель — мінны загараджальнік

минное поле — міннае поле

минование

по миновании канц. — калі міне, (о прошлом) калі мінуў

за минованием — таму што (з прычыны таго што) мінуў

миновать

1) совер. мінуць, прамінуць, абмінуць

(окончиться) прайсці, скончыцца

миновало лето — мінула (прайшло, скончылася) лета

опасность миновала — небяспека мінула

2) несовер. мінаць, прамінаць, абмінаць

(оканчиваться) праходзіць, канчацца

минуя подробности — абмінаючы падрабязнасці

миноваться

совер. уст. мінуцца, мінуць

минога

зоол. мінога, -гі жен.

миноговые

мн. сущ. зоол. міногавыя, -вых