Verbum

блин

блін, род. бліна муж., блінец, -нца муж.

первый блин комом погов. — першы блін камяком

блиндаж

бліндаж, -жа муж.

блиндажный

бліндажны

блиндированный

бліндзіраваны

блиндировать

совер., несовер. воен. уст. бліндзіраваць

блиндироваться

несовер. страд. бліндзіравацца

блинная

сущ. блінная, -ннай жен.

блинный

блінны, бліновы

блинт

типогр. блінт, род. блінта муж.

блинтование

блінтаванне, -ння ср.