ближний
1) прил. блізкі
(ближайший) бліжэйшы
2) сущ. уст. блізкі, -кага муж.
близ
предлог с род. паблізу (каго-чаго, ад каго-чаго), каля (каго-чаго), блізка (каго-чаго)
близёхонько, близёшенько
нареч. разг. блізенька, блізенечка, блізютка
близиться
несовер. набліжацца, блізіцца
близкий
1) в разн. знач. блізкі
близкий к обмороку — блізкі да непрытомнасці
близкое родство — блізкае сваяцтва, блізкая роднасць
более близкий — больш блізкі, бліжэйшы
самый близкий друг — самы блізкі сябар
первые снежинки — вестники близкой зимы — першыя сняжынкі — вестуны блізкай зімы
журналист, близкий к правительственным кругам — журналіст, блізкі да ўрадавых колаў
2) близкие мн. сущ. — блізкія, -кіх
в кругу своих близких — сярод сваіх блізкіх
3) (в знач. сказуемого переводится наречием) блізка
близок день — блізка дзень
быть в близких отношениях с кем — быць у блізкіх адносінах з кім
не близкий свет — не блізкі свет
близок локоть, да не укусишь — блізка локаць, ды не ўкусіш
близко
нареч., безл. в знач. сказ. блізка
(недалеко — ещё) недалёка
близкородственный
блізкароднасны
близкородственные языки — блізкародныя мовы
близнец
муж. блізня и блізнё, -няці ср., блізнятка, -кі ср., разг. блізнюк, -ка муж.
(о представителях женского пола) разг. блізніца, -цы жен.