чин

1. чын, род. чы́ну м.;

2. (чиновник) уст. чын, род. чы́на м.;

3. (порядок) уст. лад, род. ла́ду м.; (обычай) звы́чай, -чаю м.;

без чино́в без цырымо́ніі;

чин чи́ном як след, як ма́е быць.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ні́жні в разн. знач. ни́жний;

н. паве́рх — ни́жний э́таж;

~няе цячэ́нне — ни́жнее тече́ние;

н. чынуст. ни́жний чин

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

чын I м.

1. род. чы́ну (степень служебного положения) чин;

афіцэ́рскі ч. — офице́рский чин;

2. род. чы́на (чиновник) чин;

вышэ́йшыя чыны́ дыпламаты́чнага ко́рпуса — вы́сшие чины́ дипломати́ческого ко́рпуса

чын II: такі́м чы́нам вводн. сл. таки́м о́бразом;

які́м чы́нам — каки́м о́бразом;

найле́пшым чы́нам — наилу́чшим о́бразом;

гало́ўным чы́нам — гла́вным о́бразом;

грэ́шным чы́нам — гре́шным де́лом;

дзі́ўным чы́нам — удиви́тельным о́бразом;

не́йкім чы́нам — каки́м-то о́бразом;

пе́ршым чы́нам — пре́жде всего́; пе́рвым де́лом;

нія́кім чы́нам — нико́им о́бразом

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

узво́дзіць несов.

1. в разн. знач. взводи́ть, возводи́ть;

2. (дом и т.п.) возводи́ть;

3. (в звание, чин) возводи́ть, производи́ть;

4. мат. возводи́ть;

1-4 см. узве́сці

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ни́жний

1. ні́жні;

ни́жний эта́ж ні́жні паве́рх;

ни́жнее тече́ние ні́жняе цячэ́нне;

ни́жний чин уст. ні́жні чын;

2. (носимый под платьем) спо́дні;

ни́жнее бельё спо́дняя бялі́зна.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Pauper mutatur, si dives efficiatur

Бедны змяняецца, калі робіцца багатым.

Бедный изменяется, если становится богатым.

бел. Тады дурны гардзее, як забагацее. Як пабагацелі, то й папыхацелі. Як забагацеў, дык і завяліся мухі ў носе.

рус. Мужик богатый ‒ что бык рогатый. Посади деревенскую овцу в почёт ‒ будет не хуже городской козы. Не дай Бог свинье роги, а мужику панство. Мужик богатый ‒ что бык рогатый: в тесные ворота и не влезет. Кто в чин вошёл ли сой, тот в чине будет волком.

фр. Il n’est orgueil que du pauvre enrichi (Никто так не чванится, как разбогатевший бедный).

англ. Money is a good servant but a bad master (Деньги ‒ хороший слуга, но плохой господин).

нем. Ein reicher Bauer ‒ ein gehörnter Ochse (Богатый крестьянин ‒ бык с рогами).

Шасцімоўны слоўнік прыказак, прымавак і крылатых слоў (1993, правапіс да 2008 г.)

произвести́ сов.

1. (совершить, сделать, выполнить) зрабі́ць, праве́сці, вы́канаць;

2. (причинить, породить, вызвать) зрабі́ць, вы́клікаць, прычыні́ць;

3. (выработать) вы́рабіць;

4. (родить) книжн. нарадзі́ць;

5. чин, звание) ист. узве́сці (у чын), нада́ць чын; см. производи́ть 1—5.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

узве́сці сов.

1. в разн. знач. взвести́, возвести́;

у. на гару́ — взвести́ (возвести́) на́ гору;

у. паклёп — взвести́ (возвести́) поклёп;

у. куро́к — взвести́ куро́к;

2. (дом и т.п.) возвести́;

3. (в звание, чин) возвести́, произвести́;

4. мат. возвести́;

у. ў квадра́т — возвести́ в квадра́т

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

возвести́ сов.

1. (выстроить) збудава́ць, пабудава́ць, паста́віць; узве́сці;

2. (поднять) уст. узня́ць, падня́ць;

3. (привести к более высокому общественному, служебному положению) перен. возвести́ в чин (сан, досто́инство) нада́ць чын (сан, го́днасць);

4. в др. знач. узве́сці;

5. (приписать напрасно) книжн. узве́сці;

6. (к чему — отнести происхождение чего-л. к чему-л.) книжн. вы́весці (ад чаго, з чаго); см. возводи́ть.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

возводи́ть несов.

1. (строить) будава́ць, ста́віць; узво́дзіць;

возводи́ть сте́ны до́ма будава́ць (узво́дзіць) сце́ны до́ма;

возводи́ть но́вое зда́ние будава́ць (ста́віць) но́вы буды́нак;

2. (поднимать) уст. узніма́ць, падыма́ць;

возводи́ть глаза́ узніма́ць (падыма́ць) во́чы;

3. (вести к более высокому общественному, служебному положению) перен. возводи́ть в чин (сан, досто́инство) надава́ць чын (сан, го́днасць);

возводи́ть на престо́л, на трон узво́дзіць (садзі́ць) на трон;

4. в др. знач. узво́дзіць;

возводи́ть в квадра́т узво́дзіць у квадра́т;

возводи́ть в зако́н (в при́нцип) узво́дзіць у зако́н (у пры́нцып);

5. (приписывать напрасно) книжн. узво́дзіць;

6. (к чему — относить происхождение чего-нибудь к чему-л.) книжн. выво́дзіць (ад чаго, з чаго);

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)