чын I м.

1. род. чы́ну (степень служебного положения) чин;

афіцэ́рскі ч. — офице́рский чин;

2. род. чы́на (чиновник) чин;

вышэ́йшыя чыны́ дыпламаты́чнага ко́рпуса — вы́сшие чины́ дипломати́ческого ко́рпуса

чын II: такі́м чы́нам вводн. сл. таки́м о́бразом;

які́м чы́нам — каки́м о́бразом;

найле́пшым чы́нам — наилу́чшим о́бразом;

гало́ўным чы́нам — гла́вным о́бразом;

грэ́шным чы́нам — гре́шным де́лом;

дзі́ўным чы́нам — удиви́тельным о́бразом;

не́йкім чы́нам — каки́м-то о́бразом;

пе́ршым чы́нам — пре́жде всего́; пе́рвым де́лом;

нія́кім чы́нам — нико́им о́бразом

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)