ви́дно

1. безл., в знач. сказ. переводится формой глаг. віда́ць с имен., а при отрицании — с род.;

отсю́да всю дере́вню ви́дно адгэ́туль уся́ вёска віда́ць;

из-за горы́ до́ма не ви́дно з-за гары́ до́ма не віда́ць;

2. вводн. сл. віда́ць; (вероятно) напэ́ўна, ма́быць, му́сіць;

дождя́, ви́дно, не бу́дет дажджу́, віда́ць (ма́быць), не бу́дзе;

ви́дно пти́цу по полёту посл. віда́ць па́на па халя́вах;

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

видно

Том: 3, старонка: 254.

img/03/03-254_1410_Видно.jpg

Гістарычны слоўнік беларускай мовы (1982–2017)

ба́чна разг., в знач. безл. сказ. ви́дно;

адгэ́туль усё до́бра б. — отсю́да всё хорошо́ ви́дно

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Відно́ ’светла, ясна’ (КТС, БРС; лаг., КЭС) ’світанне’ (КТС), выдно́ ’святло’ (Клім.). Укр. видно́ ’светла’; ’відаць’; ’відавочна’, рус. видно ’відаць, відавочна, мабыць’, польск. widno ’светла’; ’відаць’, чэш. vidno ’ясна’; ’відавочна’, славац. vidno ’яснае, дзёнае святло’; ’відавочна’, макед. видно. Прыслоўе ўтворана ад прыметніка vidьnъ < vid‑. Да від (гл.). У некаторых гаворках лексема відно ўжо стала субстантывізаваным прыметнікам і ўспрымаецца як назоўнік; параўн. драг. стань на выдні́ ’стань на святле’. У гаворках лексема відно сустракаецца з экспрэсіўнымі суфіксамі: відню́сенько (Сцяшк. МГ), ві́днінька (Бяльк.). Гл. відна1.

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)

ма́быць вводн. сл. мо́жет быть, пожа́луй, вероя́тно, ви́дно

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Све́тнік ‘расліна Coronaria L.’ (ТСБМ, Кіс.), ‘жаўтацвет, Adonis L.’ (ТСБМ). Ад свет (гл.). Назва дадзена па форме кветак, якія нагадваюць ліхтарыкі, або з-за іх яркасці, параўн. светнік росце по горках, здалек вон видно (лельч., Арх. ГУ).

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)

зга / не ви́дно ни зги разг. нічо́га не віда́ць; цёмна, хоць во́ка вы́калі.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

віда́ць I вводн. сл. ви́дно, ви́димо, по-ви́димому, вида́ть, наве́рно, очеви́дно; знать, поди́

віда́ць II несов.

1. (быть доступным для взора) быть ви́дным, видне́ться; свети́ться; бре́зжить, бре́зжиться;

адгэ́туль уся́ вёска в. — отсю́да всю дере́вню ви́дно;

удалечыні́ в. былі́ го́ры — вдали́ видне́лись го́ры;

праз зеляні́ну в. была́ вада́ — сквозь зе́лень свети́лась вода́;

2. безл. (можно видеть, понять) ви́дно;

3. (следовать) я́вствовать;

з гэ́тага в. — из э́того я́вствует;

яно́ в. — оно́ и ви́дно;

све́ту (бе́лага) не в. — не ви́дно ни зги;

як в.вводн. сл. как ви́дно, по-ви́димому; ника́к;

в. па́на па халя́вахпосл. ви́дно пти́цу по полёту;

ві́дам не в., слы́хам не чува́цьпогов. ви́дом не вида́ть, слы́хом не слыха́ть; не ви́дано, не слы́хано;

блі́зка в., ды далёка дыба́цьпосл. глаза́м ви́дно, да нога́м оби́дно

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Ві́дна1 ’светла, ясна’ (БРС, КТС; лаг., КЭС, Бяльк.), відня́ ’відна, відаць’ (Бяльк.). Да ві́дны (гл.). Суфікс ‑ня́, відаць, узнік пад уплывам назоўнікаў на ‑ня: шырыня, таўшчыня. Сюды ж відном ’за́відна’ (КТС), памянш. віднюсенька, ‑кі, ‑ко (КТС, Сцяшк. МГ), віднінька (Бяльк.). Гл. таксама відно́.

Ві́дна2 ’відаць, мабыць, напэўна’ (Бяльк.). Запазычана з рус. ви́дно ’тс’.

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)

відно́ I

1. безл. в знач. сказ. светло́;

на дварэ́ ста́ла зусі́м в. — на дворе́ ста́ло совсе́м светло́;

2. безл. (можно видеть, понять) ви́дно;

з-за пы́лу даро́гі было́ не в. — из-за пы́ли не́ было ви́дно доро́ги;

3. (быть очевидным) ви́дно, заме́тно; я́вствовать;

было́ в., што чалаве́к перажы́ў не́шта ця́жкае — бы́ло ви́дно (заме́тно), что челове́к пе́режи́л что́-то тяжёлое;

з гэ́тага было́ в. — из э́того бы́ло ви́дно (заме́тно, я́вствовало)

відно́ II ср. рассве́т м., заря́ ж.;

мы нія́к не маглі́ дачака́цца відна́ — мы ника́к не могли́ дожда́ться рассве́та;

ад відна́ да відна́ — от зари́ до зари́

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)