стало́вы в разн. знач. столо́вый;

~вая лы́жка — столо́вая ло́жка;

~вае віно́ — столо́вое вино́;

~выя го́рыгеогр. столо́вые го́ры

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

цадзі́ць несов., в разн. знач. цеди́ть;

ц. малако́ — цеди́ть молоко́;

ц. віно́ — цеди́ть вино́;

ц. сло́вы — цеди́ть слова́

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

пьяни́ть несов., прям., перен. п’яні́ць;

вино́ его́ бы́стро пьяни́т віно́ яго́ ху́тка п’яні́ць;

его́ пьяня́т успе́хи яго́ п’яня́ць по́спехі.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ма́рачны в разн. знач. ма́рочный;

~ная сістэ́ма кантро́лю — ма́рочная систе́ма контро́ля;

~нае віно́ — ма́рочное вино́;

~ная сталь — ма́рочная сталь

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

п’яні́ць несов., прям., перен. пьяни́ть;

віно́ яго́ ху́тка п.вино́ его́ бы́стро пьяни́т;

яго́ п’яня́ць по́спехі — его́ пьяня́т успе́хи

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

разли́в м.

1. спец. (действие) разлі́ў, -лі́ву м.;

вино́ со́бственного разли́ва віно́ ўла́снага разлі́ву;

2. (половодье) паво́дка, -кі ж., разво́ддзе, -ддзя ср.;

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

раствори́тьII сов.;

1. хим. (распустить) раствары́ць, распусці́ць;

2. (разбавить) разве́сці, разба́віць;

раствори́ть вино́ водо́й разве́сці (разба́віць) віно́ вадо́й;

3. (замесить) рашчыні́ць.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

прымяша́ць сов., прям., перен. примеша́ть;

п. вады́ ў віно́ — примеша́ть воды́ в вино́;

мяне́ да гэ́тай спра́вы ~ша́лі — меня́ к э́тому де́лу примеша́ли

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Ebrietas et amor cuncta secreta produnt

П’янства і каханне выдаюць усе тайны.

Пьянство и любовь выдают все тайны.

бел. Што цвярозы мысліць, п’яны скажа. Кахання і кашлю не схаваеш. У п’янага язык доўгі, а розум кароткі.

рус. Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке. Вино развязывает язык. Пьяного речи ‒ трезвого мысли. Вся правда в вине. Пьяный, что малый: что на уме, то и на языке. Без вина правды не скажешь. Хмельной, что прямой: рот на распашку, язык на плече.

фр. Ce que le sobre tient au cœur est sur la langue du buveur (Что y трезвого на сердце, то у пьяного на языке.). Le vin délie la langue (Вино развязывает язык).

англ. What soberness conceals, drunkenness reveals (Что скрывает трезвость, выдаёт нетрезвость). A drunken heart won’t lie (Пьяное сердце не лжёт).

нем. Im Wein liegt Wahrheit (В вине лежит правда). Trunkener Mund tut Wahrheit kund (Пьяный рот говорит правду). Wein macht kühn reden (Вино смело говорит). Was man trunken gesagt, hat man nüchtern gedacht (Что сказал пьяный, думал трезвый).

Шасцімоўны слоўнік прыказак, прымавак і крылатых слоў (1993, правапіс да 2008 г.)

Вінава́т(ы) ’чалавек, які зрабіў злачынства’; ’які мае доўг’ (КТС, БРС, Нас., Касп., Бяльк., Шат.). Укр. виноват, виноватий ’вінаваты’; ’мае доўг’, рус. паўн.-зах. винова́тый ’вінаваты, павінен’, сіб. ’грэшны’, ст.-рус. виноватый ’які з’яўляецца прычынай, крыніцай чаго-небудзь (з XVII ст.); ’вінаваты ў чым-небудзь (з XV ст.), ст.-польск. winowat, winowaty ’павінны, абавязаны’, в.-луж. winowaty ’вінаваты, абавязаны’, чэш. уст. vinovatý ’вінаваты’, славац. vinovatý ’вінаваты ў нечым’; ’які прызнаецца ў віне, правіннасці’, макед. виноват (народна-паэт.) у выражэнні вино виновато, балг. виноват ’вінаваты, грэшны’, ст.-слав. виноватъ ’вінаваты’. Прасл. vinovatъ. Вытворнае ад віна́1 (гл.) і суф. ‑ават‑ы. Сюды ж прысл. вінавата, абстрактны назоўнік вінаватасць (КТС) і ст.-бел. виноватество ’вінаватасць’, якую Карскі (Труды, 204) лічыць паланізмам.

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)