і́ншы (і́ншая, і́ншае; мн. і́ншыя) мест.
1. опред. ино́й;
гэ́та ўжо ры́сы і́ншага жыцця́ — э́то уже́ черты́ ино́й жи́зни;
2. неопр. (нек-рый) ино́й; друго́й; оди́н;
і́ншаму чалаве́ку го́рача, а і́ншаму хо́ладна — ино́му (одному́) челове́ку жа́рко, а ино́му (друго́му) хо́лодно;
3. в знач. сущ. ино́й, друго́й; про́чий;
той ці і. — тот или ино́й (друго́й);
зусі́м і́ншае — совсе́м ино́е (друго́е);
◊ глядзе́ць і́ншымі вача́мі — смотре́ть други́ми глаза́ми;
апрача́ ўсяго́ і́ншага — поми́мо всего́ про́чего;
не што і́ншае, як... — не что ино́е, как...;
і́ншая спра́ва — друго́е де́ло; то ли де́ло;
між і́ншым — а) ме́жду про́чим; б) вскользь, мимохо́дом;
і. раз — ино́й раз, друго́й раз; иногда́, поро́й;
і. каленко́р — друго́й (ино́й) коленко́р;
той ці і. — тот или ино́й;
і́ншая рэч — друго́е де́ло;
настро́іцца на і. лад — настро́иться на друго́й лад;
нішто́ і́ншае — ничто́ ино́е (друго́е);
і́ншым ра́зам — в друго́й раз