проти́вныйII (неприятный) агі́дны, бры́дкі, пры́кры.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

проти́вныйI книжн.

1. (противоположный) проціле́глы, супрацьле́глы; (обратный) адваро́тны;

проти́вный ве́тер проціле́глы ве́цер;

проти́вное мне́ние проціле́глая (супрацьле́глая) ду́мка;

2. (враждебный) супраці́ўны; (противоречащий) пярэ́члівы, супярэ́чны;

проти́вные сто́роны супраці́ўныя бакі́;

де́йствие, проти́вное зако́ну дзе́янне, супярэ́чнае зако́ну;

в проти́вном слу́чае у адваро́тным вы́падку.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

пярэ́члівы противоре́чащий, проти́вный

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

гі́дкі обл. отврати́тельный, га́дкий, ме́рзкий, проти́вный

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

несно́сный нязно́сны, неперано́сны; (нестерпимый) нясце́рпны, неперано́сны; (нестерпимый) нясце́рпны; (противный) агі́дны.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

фи межд. фэ, фу;

фи, како́й проти́вный фэ (фу), які́ агі́дны.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

праці́ўны

1. разг. проти́вный; га́дкий; отврати́тельный;

2. обл. упря́мый, стропти́вый

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

пры́кры

1. неприя́тный, проти́вный;

2. доса́дный;

3. доку́чливый;

~рае ка́рканне — доку́чливое ка́рканье;

4. прям., перен. при́торный

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

га́дкі разг.

1. (вызывающий отвращение) га́дкий, отврати́тельный, проти́вный;

2. (некрасивый) безобра́зный, уро́дливый;

3. (дурной) га́дкий, ме́рзкий, скве́рный

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Праці́ўны ’супрацьлеглы’, ’непрыемны’ (Нас., Ян.), ’хітры, брыдкі’ (віл., Сл. ПЗБ), проці́ўны ’ўпарты’ (ТС), проціўно́та ’ўпіра’ (ТС). Рус. проти́вный ’супрацьлеглы; непрыемны; брыдкі; упарты’, укр. проти́вний ’тс’, польск. przeciwny ’супрацьлеглы; той, хто працівіцца’, чэш. protivný, славац. protivný ’супрацьлеглы’, серб.-харв. про̏тиван ’супрацьлеглы; той, хто працівіцца’, славен. protíven ’тс’, балг. проти́вен ’тс’, макед. противен ’супрацьлеглы; непрыемны’. Прасл. *protivъnъ, дэрыват з суф. ‑ъnъ ад прасл. *protivъ (гл. проці).

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)