повезти́ сов.

1. паве́зці;

2. перен., безл. пашанцава́ць;

ему повезло́ яму́ пашанцава́ла.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

пашанцава́ць сов., безл. повезти́, подвезти́, посчастли́виться

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

посчастли́виться сов., безл. пашча́сціць, пашчаслі́віцца; (повезти) пашанцава́ць.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

паве́зці сов.

1. повезти́;

2. (взять с собой, похитить) увезти́

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

пане́сці сов.

1. в разн. знач. понести́;

ма́ці ~сла дзіця́ дадо́му — мать понесла́ ребёнка домо́й;

спача́тку я панясу́, а по́тым ты — снача́ла я понесу́, а пото́м ты;

п. ця́жкую стра́ту — понести́ тяжёлую утра́ту;

2. (иметь достаточно силы, чтоб поднять и отнести) снести́;

мне гэ́тага не п. — мне э́того не снести́;

3. (быстро повезти) понести́, помча́ть;

ко́ні спужа́ліся і ~слі па по́лі — ло́шади испуга́лись и понесли́ (помча́ли) по́ полю;

4. безл. (запа́хнуть) понести́, потяну́ть;

5. безл., разг. понести́;

куды́ цябе́ ~сла? — куда́ тебя́ понесло́?;

як п. — ско́лько унесёшь

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)