Verbum

д. х. н. (доктар хімічных навук) (habilitierter) Doktor der Chemie (≅ Dr. sc. nat. habil.)

д. э. н. (доктар эканамічных навук) (habilitierter) Doktor der Ökonomie (Dr. oec. publ. habil.)

к. т. н. (кандыдат тэхнічных навук) Doktor der technischen Wissenschaften (Dr. rer. techn.; Dr.-Ing.)

к. ф. н. (кандыдат філалагічных / філасофскіх навук) Doktor der Philologie, Doktor der Philosophie (Dr. phil.)

спашука́нне н Bewérbung f -;

на спашука́нне вучо́най ступе́ні до́ктара наву́к Bewérbung zur Erlángung der Dóktorwürde

до́ктар м

1. (вучоная ступень) Dóktor m -s, -tóren (скар Dr.);

до́ктар наву́к Dóktor der Wíssenschaften (скар Dr. sc. = scientiae); habilitíerter Dóktor (скар Dr. habíl.);

до́ктар медыцы́нскіх наву́к Dóktor der medizínischen Wíssenschaften (скар Dr. med.);

атрыма́ць ступе́нь до́ктара die Dóktorwürde erhálten*, (sich) habilitíeren;

мець ступе́нь до́ктара наву́к éinen Dóktortitel háben [besítzen*; ínnehaben аддз] habilitíert sein;

2. разм (лекар) Arzt m -es, Ärzte

к. ф.-м. н. (кандыдат фізіка-матэматычных навук) Doktor der physischen und mathematischen Wissenschaften (≅ Dr. sc. nat.)

фі́лія ж, філія́л м Filiále f -, -n, Zwéigstelle f -, -n;

фі́лія акадэ́міі наву́к Filiále der Akademíe der Wíssenschaften

д. т. н. (доктар тэхнічных навук) (habilitierter) Doktor der technischen Wissenschaften (Dr. rer. techn. habil.; Dr.-Ing. habil.)