подчине́ние ср.
1. (действие) пакарэ́нне, -ння ср.; падпара́дкаванне, -ння ср.; паднача́ленне, -ння ср.; неоконч. паднача́льванне, -ння ср.; см. подчини́ть, подчиня́ть;
2. (состояние зависимости) падпара́дкаванне, -ння ср.; паднача́ленне, -ння ср.; (подчинённость) падпара́дкаванасць, -ці ж.; паднача́ленасць, -ці ж.; (зависимость) падле́гласць, -ці ж.; (повиновение) паслушэ́нства, -ва ср., паслухмя́насць, -ці ж.; (покорность) пако́ра, -ры ж., пако́рнасць, -ці ж.;
быть в подчине́нии быць падпара́дкаваным (паднача́леным);
держа́ть в подчине́нии кого́-л. трыма́ць у пако́ры (у паслушэ́нстве) каго́-не́будзь; см. подчини́ть, подчини́ться, подчиня́ть, подчиня́ться;
3. грам. зале́жнасць, -ці ж.; падпара́дкаванне, -ння ср.;
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (актуальны правапіс)