шугану́ць сов.
1. однокр. полыхну́ть;
аго́нь ~ну́ў у вышыню́ — ого́нь полыхну́л вверх;
2. ду́нуть (порывисто);
ра́птам ~ну́ў мо́цны ве́цер — внеза́пно ду́нул си́льный ве́тер;
3. (вывалить, вылить) у́хнуть;
ш. вядро́ вады́ ў печ — у́хнуть ведро́ воды́ в печь;
4. (крыльями) взмахну́ть;
5. (двинуться в большом количестве) ри́нуться; хлы́нуть;
нато́ўп ~ну́ў у адчы́неныя варо́ты — толпа́ ри́нулась (хлы́нула) в откры́тые ворота́;
6. (о воде) хлы́нуть;
7. прогна́ть, погна́ть
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
прыпе́рці сов.
1. в разн. знач. припере́ть; (приставить к чему-л. — ещё) прислони́ть;
п. дзве́ры чым-не́будзь — припере́ть дверь че́м-л.;
нато́ўп ~пёр нас да пло́та — толпа́ припёрла нас к забо́ру;
ён ~пёр да нас за пяць кіламе́траў — прост. он припёр к нам за пять киломе́тров;
цэ́лы мяшо́к ~пёр на сабе́ — це́лый мешо́к припёр на себе́;
2. прост. (прийти во множестве) привали́ть;
3. безл., перен., прост. (о крайней нужде) прийти́сь кру́то;
ве́льмі ўжо яму́ ~рла — о́чень уж ему́ кру́то пришло́сь;
◊ п. да сцяны́ — (каго) припере́ть к стене́ (сте́нке) кого
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
валі́ць I несов.
1. вали́ть, опроки́дывать;
в. лес — вали́ть лес;
2. разг. (об эпидемии) вали́ть;
3. (беспорядочно сбрасывать в кучу) вали́ть;
4. разг. (перелагать ответственность, вину на кого-л.) вали́ть; сва́ливать;
◊ в. з хво́рай галавы́ на здаро́вую — вали́ть (сва́ливать) с больно́й головы́ на здоро́вую;
в. (усё) у адну́ ку́чу — вали́ть (всё) в одну́ ку́чу;
в. це́раз пень кало́ду — вали́ть че́рез пень коло́ду;
в. з ног — вали́ть с ног
валі́ць II несов., разг. (двигаться массой) вали́ть; (толпой — ещё) ломи́ть;
нато́ўп ва́ліць — толпа́ вали́т (ломи́т);
снег ва́ліць — снег вали́т;
дым ва́ліць — дым вали́т;
◊ ва́лам в. — ва́лом (вало́м) вали́ть
валі́ць III несов.
1. (сукно) валя́ть;
2. (валенки, войлок и т.п.) валя́ть, бить, ката́ть
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)