го́рло

1. в разн. знач. го́рла, -ла ср.;

2. (бутылки) ры́ла, -ла ср.;

стать поперёк го́рла стаць упо́перак (папяро́к) го́рла;

застря́ть в го́рле засе́сці ў го́рле;

брать за го́рло браць за го́рла;

наступи́ть на го́рло наступі́ць на го́рла;

во всё го́рло на ўсё го́рла;

по го́рло па го́рла;

промочи́ть го́рло прамачы́ць го́рла;

слёзы подступи́ли к го́рло слёзы падступі́лі да го́рла;

с ножо́м к го́рлу приста́ть з нажо́м да го́рла прыста́ць;

сыт по го́рло сы́ты па го́рла;

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

бе́раг м.

1. в разн. знач. бе́рег;

б. ракі́ — бе́рег реки́;

марако́ў адпусці́лі на б. — моряко́в отпусти́ли на бе́рег;

вы́йсці з ~го́ў — вы́йти из берего́в;

2. (сосуда) край;

ро́ўна з ~га́мі — до краёв;

3. (ткани) край, кро́мка ж.; кайма́ ж.;

ху́стка з чырво́нымі ~га́мі — плато́к с кра́сной каймо́й;

апыну́цца (быць) на ро́зных берага́х — очути́ться (быть) на ра́зных берега́х;

мало́чныя рэ́кі з кісе́льнымі ~га́мі — моло́чные ре́ки с кисе́льными берега́ми;

прыста́ць (прыбі́цца) да ~гаприста́ть (приби́ться) к бе́регу

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

го́рла ср.

1. в разн. знач. го́рло;

г. балі́ць — го́рло боли́т;

дыха́льнае г. — дыха́тельное го́рло;

2. го́рло, гло́тка ж.;

косць у ~ле — ко́сть в го́рле;

рабо́ты па г. — рабо́ты по го́рло;

вы́рваць з г. — вы́рвать из го́рла;

засе́сці ў ~ле — застря́ть в го́рле;

сы́ты па г. — сыт по го́рло;

г. перагры́зці — го́рло (гло́тку) перегры́зть;

драць г. — драть го́рло (гло́тку);

заткну́ць г. — заткну́ть гло́тку;

клубо́к у ~ле — ком (клубо́к) в го́рле;

на ўсё г. — во всю гло́тку;

кусо́к у г. не ле́зе — кусо́к в го́рло не ле́зет;

прамачы́ць г. — промочи́ть го́рло;

хапа́е (хапі́ла) па г. — сыт по го́рло;

з нажо́м да г. прыста́ць — с ножо́м к го́рлу приста́ть;

слёзы падступі́лі да г. — слёзы подступи́ли к го́рлу;

браць за г. — брать за гло́тку;

стаць упо́перак г. — стать поперёк го́рла;

наступа́ць на г. — (каму) наступа́ть на го́рло (кому);

шыро́кае г. — (у каго) широ́кое го́рло (у кого);

браць ~лам — брать го́рлом;

лу́джанае г. — лужёная гло́тка;

це́раз г. — сверх ме́ры

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

узя́цца сов.

1. (руками за кого-, что-л.) взя́ться, ухвати́ться;

у. за по́ручні — взя́ться (ухвати́ться) за пери́ла;

2. (начать какую-л. работу с помощью каких-л. орудий) взя́ться;

у. за сяке́ру — взя́ться за топо́р;

3. (начать какую-л. работу, без указания на орудие труда) взя́ться, приступи́ть (к чему), приня́ться (за что);

у. за рабо́ту — взя́ться за рабо́ту; приступи́ть к рабо́те; приня́ться за рабо́ту;

4. (дать согласие что-л. сделать) взя́ться; вы́зваться;

ён узя́ўся вы́канаць зада́нне датэрміно́ва — он взя́лся вы́полнить зада́ние досро́чно;

5. (возникнуть) взя́ться;

адку́ль у яго́ сі́лы ўзялі́ся? — отку́да у него́ си́лы взяли́сь?;

6. разг. (о чём-л. липком) прили́пнуть (к кому, чему), приста́ть (к кому, чему);

фа́рба ўзяла́ся за ру́кі — кра́ска прили́пла (приста́ла) к рука́м;

7. (о рыбе) клю́нуть;

шчупа́к узя́ўся — щу́ка клю́нула;

адку́ль то́лькі но́гі ўзялі́ся — отку́да то́лько но́ги взяли́сь;

адку́ль усё лі́ха ўзяло́ся — отку́да (из-за чего́) сыр-бо́р загоре́лся;

у. за ро́зум — взя́ться за ум;

у. за галаву́ — взя́ться за го́лову;

у. ў бо́кі — подбоче́ниться;

узя́ўся за гуж — не кажы́, што не дужпосл. взя́лся за гуж — не говори́, что не дюж

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)