уголо́к

1. (место, где сходятся две внешние стороны предмета) ражо́к, -жка́ м.; (дома) ву́глік, -ка м.;

на уголке́ стола́ на ражку́ стала́;

постоя́ть на уголке́ пастая́ць на ражку́;

2. (помещение) куто́к, -тка́ м.;

кра́сный уголо́к чырво́ны куто́к;

уголо́к живо́й приро́ды куто́к жыво́й прыро́ды;

3. (внутри здания) куто́к, -тка́ м., куто́чак, -чка м.;

сесть в уголо́к се́сці ў куто́к (куто́чак);

свой уголо́к свой куто́к;

4. перен. (отдалённая, глухая местность) куто́к, -тка́ м.;

глухо́й уголо́к глухі́ куто́к;

ую́тный (укро́мный, ти́хий) уголо́к уту́льны (заці́шны) куто́к (куто́чак).

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (актуальны правапіс)

Калакалу́ша ’чаромха, Prunus padus (= Padus racemosa)’ (БРС, ТСБМ, Бяльк., Гарэц., Грыг., Дэмб., Касп.; віц., гродз., маг., мін., смал., Кіс.; Мат. Гом., Мат. Маг., Янк. 1, Яўс.; слаўг., Яшк.), калакалуха (Бяльк., Мат. Маг., Мядзв.), калакушка (Бяльк.), какалуша (гом., Кіс.). Укр. калакалуша і колоколуша, акаючыя формы, відавочна, сведчаць аб распаўсюджанні слова з паўн.-усх. гаворак, усх.-палес. какалуша, рус. зах.-бран. калакалуша, смал. колоколуша, росл., смал., кур., тульск. колоколуха ’чаромха’ і ’ягады чаромхі’, ’асобы від калючай травы’, адзначаюцца таксама іншыя формы. Звяртае на сябе ўвагу і арл. колокуша ’расліна Rosa tomentosa’, аднак, відаць, сюды гэта лексема не адносіцца (утворана ад асновы колк‑, дэрываты ад якой азначаюць ’розныя калючыя расліны’). У іншых слав. мовах адпаведнікі да бел. слова як быццам не адзначаюцца. Слова не вельмі яснага паходжання. Па сутнасці, нельга з упэўненасцю высветліць першапачатковую фанетыку кала‑ або колокуша. Укр. даныя з’яўляюцца, па сутнасці, двухсэнсоўнымі. У слоўніку Макавецкага шэраг крыніц дубліруюць адна другую, іншыя (перакладныя слоўнікі) нельга прымаць пад увагу з прычыны падазронасці статуса зах.-укр. слова, а што датычыць паўн.-укр. запісаў, параўн. у Бялецкага–Насенкі: «Калакалуша: слово задесенское (белорусское)». Даль падае гэта слова з паметай «зах.» і змяшчае яго ў гняздо «колокол». Больш новыя даныя па рус. нар. гаворках удакладнілі тэрыторыю распаўсюджання слова. Так, сталі вядомымі запісы яго ў кур. і тульск. абласцях, аднак, паколькі іншых матэрыялаў няма, а іншыя запісы паслядоўна ўказваюць на пагранічныя беларускім гаворкі рускай мовы, можна думаць, што гэта або вынік пранікнення слова як тэрміна, або факт, які сведчыць аб міграцыі насельніцтва ў розныя зоны на ўсход. Ствараецца ўражанне, што размова можа ісці толькі аб беларускай інавацыі (іначай гл. Цыхун. Бел.-укр. ізал., 82–83). Калі дапускаць, што зыходнай была форма колоколуша, а падставы для гэтага ёсць, нельга не ўбачыць магчымай сувязі з рус. дыял. колока ’чаромхавы гай’, колок ’невялікі лясок; малады бярозавы гай; вільготнае балоцістае месца ў нізіне, якое зарасло хмызняком’, паўн.-зах. колокол ’малады бярозавы лясок’. Параўн. (СРНГ, 14, 162) «Низменное место вроде чашенки, черемуха там, смородина, березняк. Смородина, а между ней кислица, черемуха, калина в том колке». Параўн. яшчэ бел. гродз. калокавіна ’чаромха’. Калакалуха пры такой версіі вынік рэдуплікацыі формы, адпаведнай да рус. дыял. колка, колки ’зараснікі чаромхі, глогу на полі, у лагчынах’, колк ’невялікае балота, якое зарасло лесам’. Фармальна такую версію можна пацвердзіць прыкладамі дэрыватаў ад асновы колк‑ (рус. дыял. колкиголкі, калючкі і да т. п.): наўг. колкуха ’расліна Xanthium, або, магчыма, Arctium’, колкуша ’расліна Arctium’. Параўн. яшчэ рус. арл. колокуша ’расліна Rosa tomentosa’ і бел. маг. калатуша (Грыг.). У якасці спрэчнай гіпотэзы можна яшчэ прапанаваць этымалогію, паводле якой слова тлумачыцца па бел. глебе. Бел. слаўг. гаворкі ведаюць утварэнне калалужжа ’абшар каля лугу’. Па семантыцы ўтварэнне калакалуша на базе мяркуемай намі формы цалкам магчымае (чаромха — расліна вільготных мясцін). З фармальнага боку яго можна разумець як адваротную дэрывацыю (калакалуга < калакалужжа) з наступнай заменам суфікса. Параўн. крыч. калакалушша ’зараснік калакалушы’, тое ж слаўг. (Яшк.). Аднак недахопы такога тлумачэння (у тым ліку і па лінгвагеаграфічнаму крытэрыю), нягледзячы на тое што для батанічнага тэрміна можна дапусціць больш-менш шырокую наступную экспансію, відавочныя, і прыняць яго нельга.

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы (1978-2017)

злажы́ць сов.

1. (в одно место) сложи́ть; (в копны — ещё) скопни́ть; (упаковать — ещё) уложи́ть;

з. дро́вы — сложи́ть дрова́;

з. рэ́чы ў чамада́н — сложи́ть (уложи́ть) ве́щи в чемода́н;

2. перен. (сочинить) сложи́ть;

з. пе́сню — сложи́ть пе́сню;

3. перен. (вину с себя на кого-л.) свали́ть, сложи́ть;

4. (в схватке) уби́ть, уложи́ть, положи́ть; свали́ть;

5. свали́ть, повали́ть;

ы́лі ўвесь лес — свали́ли (повали́ли) весь лес;

6. (прижать к земле) приби́ть;

град ~жы́ў жы́та — град приби́л рожь;

з. галаву́о́сці) — сложи́ть го́лову (ко́сти);

з. ру́кі — сложи́ть ру́ки

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)

зляце́ць сов.

1. (летя, опуститься) слете́ть; (о птицах — ещё) спорхну́ть;

2. (взлетев, покинуть какое-л. место) слете́ть, улете́ть;

ка́чкі адгэ́туль зусі́м ~це́ліу́тки отсю́да совсе́м слете́ли (улете́ли);

3. разг. (упасть сверху) слете́ть;

кні́жка ~це́ла з палі́цы — кни́га слете́ла с по́лки;

4. (сорваться со своего места, отделившись от чего-л.) слете́ть;

папе́ры ~це́лі са стала́ — бума́ги слете́ли со стола́;

ко́ла ~це́ла — колесо́ слете́ло;

5. перен., прост. (лишиться должности) слете́ть;

6. (быстро спуститься) слете́ть;

хло́пец кулём ~це́ў з пе́чы — ма́льчик ку́барем слете́л с пе́чи

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)

переби́ть сов.

1. (убить всех, многих) перабі́ць, пазабіва́ць;

2. (разбить всё, многое) перабі́ць, паразбіва́ць;

3. (ударом разбить надвое) перабі́ць;

4. (не дав договорить, прервать) перабі́ць, перапыні́ць;

5. (аппетит, мысль и т. д.) перабі́ць;

6. (перехватить) разг. перахапі́ць;

переби́ть поку́пку перахапі́ць паку́пку;

7. (превзойти по силе, заглушить) перабі́ць;

переби́ть за́пах чего́-л. перабі́ць пах чаго́е́будзь;

8. (вбить в другое место) перабі́ць, мног. паперабіва́ць;

9. (взбить заново, сделать более пышным) узбі́ць, мног. паўзбіва́ць;

переби́ть поду́шки узбі́ць (паўзбіва́ць) паду́шкі;

10. (обить заново, переменить обивку) паабіва́ць на́нава;

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (актуальны правапіс)

зне́сці I сов.

1. (в одно место) снести́; (тяжёлые предметы — ещё) стащи́ть;

2. (сверху вниз) снести́; (тяжёлые предметы — ещё) стащи́ть;

3. (переписать, перенести вниз) снести́;

4. (разрушить) снести́; (ветром, водой — ещё) сорва́ть, унести́;

з. мост — снести́ мост;

урага́н знёс страху́ — урага́н снёс (сорва́л) кры́шу;

5. (срубить) снести́;

з. галаву́ — снести́ го́лову;

6. карт. снести́, сбро́сить;

7. (уходя, взять с собой, похитить) унести́;

з. чужу́ю кні́гу — унести́ чужу́ю кни́гу;

8. перен. (вытерпеть) снести́, перенести́, вы́нести, стерпе́ть;

з. паку́ты — перенести́ страда́ния

зне́сці II сов. (яйцо) снести́

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)

свали́ть сов.

1. в разн. знач. звалі́ць, мног. пазва́льваць; (дерево — ещё) спусці́ць, мног. паспуска́ць; (в одно место, с повозки и т. п. — ещё) звярну́ць; (вину на кого-л. — ещё) звярну́ць;

свали́ть де́рево звалі́ць (спусці́ць) дрэ́ва;

ве́тер свали́л с ног ве́цер звалі́ў з ног;

свали́ть дрова́ в ку́чу звалі́ць (пазва́льваць, звярну́ць) дро́вы ў ку́чу;

свали́ть се́но с пово́зки звалі́ць (звярну́ць) се́на з во́за;

боле́знь его́ свали́ла хваро́ба яго́ звалі́ла;

свали́ть вину́ на друго́го звалі́ць (звярну́ць) віну́ на друго́га;

2. (уменьшиться, ослабеть) разг. спа́сці;

жар к ве́черу свали́л гарачыня́ пад ве́чар спа́ла;

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (актуальны правапіс)

зво́дзіць несов.

1. (сверху вниз) своди́ть;

2. (удалять, перемещая) своди́ть;

3. (красть) уводи́ть, своди́ть;

4. (с правильного жизненного пути) сбива́ть, совраща́ть;

5. (истреблять) переводи́ть, изводи́ть; (насекомых — ещё) выводи́ть;

6. (лишать высокого положения) низводи́ть, своди́ть;

7. (да чаго, у што) перен. своди́ть (к чему, на что);

8. (приводить в одно место) своди́ть;

9. (собирать в одно целое) своди́ть, объединя́ть;

10. (заставлять поссориться, подраться) стравля́ть, стра́вливать;

11. подводи́ть, надува́ть;

12. (разговор) переводи́ть;

13. (глаза) смыка́ть, смежа́ть;

1-13 см. зве́сці;

вачэ́й не з. — (з каго) глаз не спуска́ть (не своди́ть) (с кого)

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)

знахо́дзіцца несов.

1. находи́ться, оты́скиваться, обнару́живаться;

2. изы́скиваться;

3. выи́скиваться, находи́ться, объявля́ться;

1-3 см. знайсці́ся 1-3;

4. (быть, пребывать; иметь место, размещаться где-л.) находи́ться;

шко́ла з. за са́дам — шко́ла нахо́дится за са́дом;

я ~хо́джуся сяро́д сваі́х сябро́ў — я нахожу́сь среди́ свои́х друзе́й;

дэлега́цыя з. за мяжо́й — делега́ция нахо́дится за грани́цей;

5. (быть в каком-л. состоянии) находи́ться, состоя́ть; пребыва́ть;

з. ў ця́жкім ста́не — находи́ться (пребыва́ть) в тяжёлом состоя́нии;

з. пад нагля́дам — находи́ться (состоя́ть) под надзо́ром;

6. страд. находи́ться, оты́скиваться, обнару́живаться; изы́скиваться; поды́скиваться; см. знахо́дзіць 1-4

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)

знаць I

1. несов., см. ве́даць;

2. несов. (в лицо) знать;

3. нареч. заме́тно, ви́дно;

з. па сляда́х, што тут прайшо́ў воўк — ви́дно по следа́м, что здесь прошёл волк;

нічо́га не з. — ничего́ не заме́тно;

даць аб сабе́ з. — дать о себе́ знать;

з. ме́ру — знать ме́ру;

з. сваё ме́сца — знать своё ме́сто;

з. не зна́ю — знать не зна́ю;

як зна́еш — как зна́ешь;

не з. спако́ю — не знать поко́я;

з. назубо́к — знать назубо́к;

знай на́шых — знай на́ших;

і го́ра не з. — и го́ря не знать

знаць II ж., ист. знать

Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (актуальны правапіс)