свали́ть сов.

1. в разн. знач. звалі́ць, мног. пазва́льваць; (дерево — ещё) спусці́ць, мног. паспуска́ць; (в одно место, с повозки и т. п. — ещё) звярну́ць; (вину на кого-л. — ещё) звярну́ць;

свали́ть де́рево звалі́ць (спусці́ць) дрэ́ва;

ве́тер свали́л с ног ве́цер звалі́ў з ног;

свали́ть дрова́ в ку́чу звалі́ць (пазва́льваць, звярну́ць) дро́вы ў ку́чу;

свали́ть се́но с пово́зки звалі́ць (звярну́ць) се́на з во́за;

боле́знь его́ свали́ла хваро́ба яго́ звалі́ла;

свали́ть вину́ на друго́го звалі́ць (звярну́ць) віну́ на друго́га;

2. (уменьшиться, ослабеть) разг. спа́сці;

жар к ве́черу свали́л гарачыня́ пад ве́чар спа́ла;

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (актуальны правапіс)