усё
1. мест. опред., ср., в разн. знач. всё; см. уве́сь;
ад усяго́ сэ́рца — от всего́ се́рдца;
2. в знач. сущ., мн. нет всё;
я на ўсё гато́ў — я на всё гото́в;
ён усяго́ баі́цца — он всего́ бои́тся;
усяго́ патро́ху (патро́шку) — всего́ понемно́гу (понемно́жку);
3. нареч., в разн. знач. всё;
ён у. злуе́цца — он всё се́рдится;
ён у. яшчэ́ ву́чыцца — он всё ещё у́чится;
спра́ва расстро́ілася, і ўсё з-за вас — де́ло расстро́илось, и всё из-за вас;
у. больш і больш змярка́лася — всё бо́лее и бо́лее сгуща́лись су́мерки;
◊ у. чы́ста — всё, как есть;
перш за ўсё — пре́жде всего́;
скарэ́й за ўсё — скоре́е всего́;
валі́ць у. ў адну́ ку́чу — вали́ть всё в одну́ ку́чу;
плю́нуць на ўсё — плю́нуть на всё;
вось і ўсё — вот и всё;
і ўсё — и всё;
на ўсё го́рла — во всю гло́тку;
усі́м сэ́рцам — всем се́рдцем;
больш за ўсё на све́це — бо́лее всего́ на све́те;
у. ро́ўна як — всё равно́ как;
у. адно́ — всё равно́, всё одно́, всё еди́но;
звані́ць ва ўсе званы́ — звони́ть во все колокола́;
па ўсіх пра́вілах маста́цтва — по всем пра́вилам иску́сства;
на ўсё свой час, усяму́ свой час — всему́ своё вре́мя;
як ваўка́ ні кармі́, а ён у. ў лес глядзі́ць — посл. как во́лка ни корми́, а он всё в лес смо́трит