вято́х, ветаха, м.
Разм. Тое, што і ветах. [Пашкевічус:] — Але яшчэ глыбокая ноч, бо і вятох не ўзнімаўся. Броўка.
Тлумачальны слоўнік беларускай мовы (1977-84, правапіс да 2008 г.)