уке́міць, ‑млю, ‑міш, ‑міць; зак., што і без дап.
Разм. Уцяміць, зразумець што‑н. Колькі ні тлумачылі, ён не мог укеміць.
Тлумачальны слоўнік беларускай мовы (1977-84, правапіс да 2008 г.)