Яцко́ва
назоўнік, уласны, неадушаўлёны, неасабовы, ніякі род, 1 скланенне
|
адз. |
| Н. |
Яцко́ва |
| Р. |
Яцко́ва |
| Д. |
Яцко́ву |
| В. |
Яцко́ва |
| Т. |
Яцко́вам |
| М. |
Яцко́ве |
Граматычная база Інстытута мовазнаўства НАН Беларусі (2023, актуальны правапіс)
Я́чава
назоўнік, уласны, неадушаўлёны, неасабовы, ніякі род, 1 скланенне
|
адз. |
| Н. |
Я́чава |
| Р. |
Я́чава |
| Д. |
Я́чаву |
| В. |
Я́чава |
| Т. |
Я́чавам |
| М. |
Я́чаве |
Граматычная база Інстытута мовазнаўства НАН Беларусі (2023, актуальны правапіс)
даво́лі нареч.
1. с прил. или нареч. дово́льно;
д. вялі́кі — дово́льно большо́й;
д. прыго́жа — дово́льно краси́во;
2. в знач. безл. сказ. дово́льно, доста́точно, хва́тит;
гэ́тага мне д. — э́того мне дово́льно (доста́точно, хва́тит);
3. безл. с инф. или с род. п. (в знач. приказания) дово́льно; доста́точно; хва́тит;
д. дурэ́ць! — дово́льно (хва́тит) шали́ть!;
д. слоў! — дово́льно (доста́точно, хва́тит) слов!;
д.! змо́ўкні! — дово́льно (доста́точно, хва́тит)! замолчи́!
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
бляск (род. бля́ску) м.
1. блеск, взблеск; (глянец — ещё) лоск;
начы́сціць бо́ты да ~ку — начи́стить сапоги́ до бле́ска (ло́ска);
2. за́рево ср., о́тсвет, о́тблеск;
б. пажа́ру — за́рево пожа́ра;
б. со́нечных прамянёў — о́тблеск со́лнечных луче́й;
3. перен. блеск, лоск;
б. убра́ння — блеск наря́да;
б. та́ленту — блеск тала́нта;
сталі́чны б. — столи́чный блеск (лоск);
◊ з ~кам — с бле́ском;
ва ўсім ~ку — во всём бле́ске
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
кут (род. кута́) м., в разн. знач. у́гол;
у куце́ пако́я — в углу́ ко́мнаты;
мець свой к. — име́ть свой у́гол;
здава́ць (найма́ць) к. — сдава́ть (снима́ть) у́гол;
глухі́ к. — глухо́й у́гол;
◊ ро́дны к. — родно́й уголо́к;
загна́ць у к. — загна́ть в у́гол;
сядзе́ць на куце́ — сиде́ть в кра́сном углу́ (на почётном ме́сте);
калі́ худ, не лезь на к. — посл. знай сверчо́к свой шесто́к
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
тон (род. то́ну) м., в разн. знач. тон;
глухі́ т. сэ́рца — глухо́й тон се́рдца;
мажо́рны т. — мажо́рный тон;
сакаві́ты т. віяланчэ́лі — со́чный тон виолонче́ли;
спако́йны т. го́ласу — споко́йный тон го́лоса;
све́тлы т. карці́ны — све́тлый тон карти́ны;
то́нам вышэ́й (ніжэ́й) — муз., перен. то́ном вы́ше (ни́же);
◊ задава́ць т. — задава́ть тон;
тра́піць у т. — попа́сть в тон;
павыша́ць т. — повыша́ть тон;
зба́віць т. — сба́вить тон
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
чацвёра, род. чацвяры́х (с сущ. м. и ж. рода вместе взятыми, с сущ. ср. рода, с сущ., употребляющимися только во мн. числе, с сущ., обозначающими детей и детёнышей) че́тверо;
іх было́ ч.: тры хло́пцы і адна́ дзяўчы́на — их бы́ло че́тверо: тро́е ребя́т и одна́ де́вушка;
у сям’і́ ч. дзяце́й — в семье́ че́тверо дете́й;
ч. сане́й — че́тверо сане́й;
ч. парася́т — че́тверо порося́т
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
яна́, род., вин. яе́, дат., предл. ёй, твор. ёй, ёю; мн. яны́ мест. личн., ж. она́;
я. стара́нна працава́ла — она́ стара́тельно рабо́тала;
яе́ няма́ до́ма — её нет до́ма;
я быў у яе́ — я был у неё;
ёй абяца́лі кні́гу — ей обеща́ли кни́гу;
пра яе́ мно́га гаво́раць — о ней мно́го говоря́т;
я з ёй быў у го́радзе — я с ней был в го́роде
Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)
бі́ндзі
назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, ніякі род, нескланяльны
|
адз. |
| Н. |
бі́ндзі |
| Р. |
бі́ндзі |
| Д. |
бі́ндзі |
| В. |
бі́ндзі |
| Т. |
бі́ндзі |
| М. |
бі́ндзі |
Крыніцы:
sbm2012.
Граматычная база Інстытута мовазнаўства НАН Беларусі (2023, актуальны правапіс)
аі́
назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, ніякі род, нескланяльны
|
адз. |
| Н. |
аі́ |
| Р. |
аі́ |
| Д. |
аі́ |
| В. |
аі́ |
| Т. |
аі́ |
| М. |
аі́ |
Крыніцы:
krapivabr2012.
Граматычная база Інстытута мовазнаўства НАН Беларусі (2023, актуальны правапіс)