уединённый
1. прич. адасо́блены;
2. прил. (одинокий) само́тны, адзіно́кі; (обособленный) адасо́блены; (тихий) заці́шны;
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)