уединённый

1. прич. адасо́блены;

2. прил. (одинокий) само́тны, адзіно́кі; (обособленный) адасо́блены; (тихий) заці́шны;

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)