уво́лить сов.

1. зво́льніць, мног. пазвальня́ць; (освободить) вы́зваліць, мног. павызваля́ць; см. увольня́ть;

2. (избавить) уст. зба́віць, пазба́віць; (освободить) вы́зваліць;

уво́льте меня́ от его́ посеще́ния зба́ўце (вы́звальце) мяне́ ад яго́ наве́дванняў;

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)