исте́чь сов.

1. (вытечь, вылиться) книжн., уст. вы́цечы; перен. (выйти, появиться) вы́йсці;

2. (о времени) міну́ць, ско́нчыцца; (уплыть) сплы́сці;

3. (изойти кровью, слезами и т. п.) сысці́, сплы́сці.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)