воздержа́вшийся

1. прич. які́ (што) устрыма́ўся;

2. сущ. той, хто (што) устрыма́ўся;

постановле́ние при́нято при двух воздержа́вшихся пастано́ва прыня́та пры двух, што ўстрыма́ліся (хто ўстрыма́ўся);

воздержа́вшихся не́ было тых, хто б устрыма́ўся, не было́.

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (актуальны правапіс)