омут

муж.

1) (водоворот) вір, род. віру муж.

2) (яма на дне реки или озера) яма, род. ямы жен.

3) перен. вір, род. віру муж.

в тихом омуте черти водятся посл. — у ціхім балоце чэрці вядуцца

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 8-е выданне (правапіс да 2008 г.)