лупить

несовер.

1) (очищать от коры, скорлупы и т.п.) прост. лупіць, абдзіраць

2) (брать втридорога) прост. лупіць, драць, дзерці

3) (сильно бить, колотить, хлестать) лупіць, біць, лупцаваць, хвастаць

лупить кнутом — лупіць (лупцаваць, хвастаць) пугай

дождь лупит — дождж лупіць

лупить глаза — лупіць вочы

лупить как сидорову козу — лупіць як сідараву казу

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 8-е выданне (правапіс да 2008 г.)