чин

1) чын, род. чыну муж.

2) (чиновник) уст. чын, род. чына муж.

3) (порядок) уст. лад, род. ладу муж.

(обычай) звычай, -чаю муж.

без чинов — без цырымоніі

чин чином — як след, як мае быць

Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 8-е выданне (правапіс да 2008 г.)