koń

м.

1. конь;

koń pod wierzch — верхавы конь;

koń pociągowy — запражны конь;

2. шахм. конь;

koń parowy (mechaniczny) — конская сіла;

na koń! вайск. на коні!;

pędzić co koń wyskoczy — імчацца на ўсю моц, імчацца стрымгалоў;

znają się jak łyse konie жарт. ведаюць адзін аднаго навылёт (навылет);

łaska pańska na pstrym koniu jeździ — панская ласка да парога;

zdrów jak koń — здаровы як конь (вол, бык);

zrobić kogo w konia разм. падмануць, абдурыць каго

Польска-беларускі слоўнік (Я. Волкава, В. Авілава, 2004, правапіс да 2008 г.)