koń
м.
1. конь;
koń pod wierzch — верхавы конь;
koń pociągowy — запражны конь;
2. шахм. конь;
koń parowy (mechaniczny) — конская сіла;
na koń! вайск. на коні!;
pędzić co koń wyskoczy — імчацца на ўсю моц, імчацца стрымгалоў;
znają się jak łyse konie жарт. ведаюць адзін аднаго навылёт (навылет);
łaska pańska na pstrym koniu jeździ — панская ласка да парога;
zdrów jak koń — здаровы як конь (вол, бык);
zrobić kogo w konia разм. падмануць, абдурыць каго
Польска-беларускі слоўнік (Я. Волкава, В. Авілава, 2004, правапіс да 2008 г.)