dzwonić

dzwoni|ć

незак.

1. званіць;

2. звінець;

~ć zębami — ляскаць зубамі;

dzwonić mi w uszach — у мяне ў вушах звініць

Польска-беларускі слоўнік (Я. Волкава, В. Авілава, 2004, правапіс да 2008 г.)