widerstéhen
* vi (D)
1) супраціўля́цца (чаму-н.); устая́ць (перад чым-н.)
dem Ángriff ~ — адбі́ць напа́д
der Versúchung nicht ~ können — падда́цца спаку́се [спакушэ́нню]
2)
díese Spéise widerstéht mir — гэ́тая стра́ва мне пры́кра
Нямецка-беларускі слоўнік (М. Кур'янка, 2006, правапіс да 2008 г.)