Verbum

Мачуга ’дубінка’, ст.-бел. мочукга (XVI ст.) — са ст.-польск. maczuga ’тс’, якое з рум. măciucă ’кій з тоўстым канцом’ (Булыка, Лекс. запазыч., 104) < лац. mattea ’палка’ (Брукнер, 317).